До дня народження Ліни Костенко

2021-03-18

/Files/images/gruden/кr1.jpg

Цікаві факти з життя Ліни Костенко

У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування. Однак акція протесту не дала жодного результату, і Ліні довелося навчитися жити у творчій ізоляції. Саме в цей час вона написала свої найвідоміші твори "Берестечко" і "Маруся Чурай".

У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії.

Для перегляду відео необхідно встановити останню версію Adobe Flash Player.

Один твір письменниці екранізували. Це – кіносценарій "Перевірте свої годинники" 1963 року. У ньому розповідається про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли у 1964 році, але його так і не побачили глядачі. Його так переробили, що Костенко відмовилася від авторства.

Ліна Костенко вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилась і від премії «Золотий письменник України», не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, який хотів їй вручити президент Віктор Ющенко, а фраза «Політичної біжутерії не ношу» стала мало не афоризмом.

Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона — до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.

У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченними, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.

Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменницею, вона живе з матір’ю в Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава Франческа-Барб’єрі вивчає фіософію у Римському університеті «Ля Сап’єнца», де її мама завідує кафедрою україністики.

Ліна Костенко має чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Вона почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат Міжнародної мистецької премії ім. О.Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого у березні 2000 року.

у 2015 році Ліна Костенко приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Книжки Ліни Костенко передали в зону АТО. Для бійців добровольчого батальйону особливого призначення МВС України «Київ-1», а також дітей, які залишаються у зоні АТО , було зібрано гуманітарну допомогу та подарунки – книжки. Так Ліна Костенко у переддень свого 85 річного ювілею передала на фронт кілька збірок своїх поезій з побажаннями та словами підтримки, написаними власноруч.

У 2018 році у Львівській центральній міській бібліотеці презентували унікальний подарунок «Книга для Ліни», яку створила творча лабораторія «Лапудики» до Дня народження Ліни Костенко. Це книга ручної роботи з переписаними віршами Ліни Костенко. Кожен охочий мав можливість написати свого улюбленого вірша, з яких складатиметься книга. До проекту #КнигаДляЛіни долучилося доволі багато шанувальників поетеси. А 25 березня книгу передали особисто Ліні Костенко.

Ліна Костенко усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

/Files/images/gruden/img215.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 17